Ключова компетентність

Предметний зміст ключової компетентності і навчальні ресурси для її формування

Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовою

Уміння:

- використовувати в мовленні хімічні терміни, поняття, символи, сучасну українську наукову термінологію і номенклатуру;

- формулювати відповідь на поставлене запитання;

- аргументовано описувати хід і умови проведення хімічного експерименту;

- обговорювати результати дослідження і робити висновки;

- брати участь в обговоренні питань хімічного змісту, чітко, зрозуміло й образно висловлювати свою думку;

- складати усне і письмове повідомлення на хімічну тему, виголошувати його.

Ставлення:

- цінувати наукову українську мову;

- критично ставитись до повідомлень хімічного характеру в медійному просторі;

- популяризувати хімічні знання.

Навчальні ресурси:

- підручники і посібники, науково-популярна і художня література, електронні освітні ресурси;

- навчальні проекти та презентування їхніх результатів.

Спілкування іноземними мовами

Уміння:

- читати й розуміти іншомовні навчальні й науково-популярні тексти хімічного змісту;

- створювати тексти повідомлень із використанням іншомовних джерел;

- читати іноземною мовою і тлумачити хімічну номенклатуру;

- пояснювати хімічну термінологію іншомовного походження.

Ставлення:

- цікавитись і оцінювати інформацію хімічного змісту іноземною мовою;

- обговорювати деякі питання хімічного змісту із зацікавленими носіями іноземних мов.

Навчальні ресурси:

- медійні і друковані джерела іноземною мовою.

Математична компетентність

Уміння:

- застосовувати математичні методи для розв‘язування завдань хімічного характеру;

- використовувати логічне мислення, зокрема, для розв’язування розрахункових і експериментальних задач, просторову уяву для складання структурних формул і моделей речовин;

- будувати і тлумачити графіки, схеми, діаграми, складати моделі хімічних сполук і процесів.

Ставлення:

- усвідомлювати необхідність математичних знань для розв’язування наукових і хіміко-технологічних проблем.

Навчальні ресурси:

- навчальні завдання на виконання обчислень за хімічними формулами і рівняннями реакцій;

- представлення інформації в числовій чи графічній формах за результатами хімічного експерименту та виконання навчальних проектів.

Основні компетентності у природничих науках і технологіях

Уміння:

- пояснювати природні явища, процеси в живих організмах і технологічні процеси на основі хімічних знань;

- формулювати, обговорювати й розв’язувати проблеми природничо-наукового характеру;

- проводити досліди з речовинами з урахуванням їхніх фізичних і хімічних властивостей;

- виконувати експериментальні завдання і проекти, використовуючи знання з інших природничих предметів;

- використовувати за призначенням сучасні прилади і матеріали;

- визначати проблеми довкілля, пропонувати способи їх розв’язування;

- досліджувати природні об'єкти.

Ставлення:

- усвідомлювати значення природничих наук для пізнання матеріального світу; наукове значення основних природничо-наукових понять, законів, теорій, внесок видатних учених у розвиток природничих наук;

- оцінювати значення природничих наук і технологій для сталого розвитку суспільства;

- висловлювати судження щодо природних явищ із погляду сучасної природничо-наукової картини світу.

Навчальні ресурси:

- навчальне обладнання і матеріали, засоби унаочнення;

- міжпредметні контекстні завдання;

- інформаційні й аналітичні матеріали з проблем стану довкілля, ощадного використання природних ресурсів і синтетичних матеріалів;

- інформаційні матеріали про сучасні досягнення науки і техніки.

Інформаційно-

цифрова компетентність

Уміння:

- використовувати сучасні пристрої для добору хімічної інформації, її оброблення, збереження і передавання;

- створювати інформаційні продукти хімічного змісту.

Ставлення:

- критично оцінювати хімічну інформацію з різних інформаційних ресурсів;

- дотримуватись авторського права, етичних принципів поводження з інформацією;

- усвідомлювати необхідність екологічних методів та засобів утилізації цифрових пристроїв.

Навчальні ресурси:

- електронні освітні ресурси;

- віртуальні хімічні лабораторії.

Уміння вчитися впродовж життя

Уміння:

- організовувати самоосвіту з хімії: визначати мету, планувати, добирати необхідні засоби;

- спостерігати хімічні об'єкти та проводити хімічний експеримент;

- виконувати навчальні проекти хімічного й екологічного змісту.

Ставлення:

- виявляти допитливість щодо хімічних знань;

- прагнути самовдосконалення;

- осмислювати результати самостійного вивчення хімії;

- розуміти перспективу власного розвитку упродовж життя, пов'язаного із хімічними знаннями.

Навчальні ресурси:

- медійні джерела, дидактичні засоби навчання.

Ініціативність і підприємливість

Уміння:

- виробляти власні цінності, ставити цілі, діяти задля досягнення їх, спираючись на хімічні знання;

- залучати партнерів до виконання спільних проектів з хімії;

- виявляти ініціативність до роботи в команді, генерувати ідеї, брати відповідальність за прийняття рішень, вести діалог  задля досягнення спільної мети під час виконання хімічного експерименту і навчальних проектів.

Ставлення:

- вірити в себе, у власні можливості;

- виважено ставитися до вибору майбутнього напряму навчання, пов’язаного з хімією;

- бути готовими до змін та інновацій.

Навчальні ресурси:

- література про успішних винахідників і підприємців;

- зустрічі з успішними людьми;

- бізнес-тренінги, екскурсії на сучасні підприємства.

Соціальна та громадянська компетентності

Уміння:

- співпрацювати з іншими над реалізацією соціально значущих проектів, що передбачають використання хімічних знань;

- працювати в групі зацікавлених людей, співпрацювати з іншими групами, залучати ширшу громадськість до розв’язування проблем збереження довкілля.

Ставлення:

- виявляти патріотичні почуття до України, любов до малої батьківщини;

- дотримуватись загальновизнаних моральних принципів і цінностей;

- бути готовими відстоювати ці принципи і цінності;

- виявляти зацікавленість у демократичному облаштуванні оточення й екологічному облаштуванні довкілля;

- оцінювати необхідність сталого розвитку як пріоритету міжнародного співробітництва;

- шанувати розмаїття думок і поглядів;

- оцінювати й шанувати внесок видатних українців, зокрема вчених-хіміків, у суспільний розвиток.

Навчальні ресурси:

- навчальні проекти, тренінги.

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Уміння:

- використовувати сучасні хімічні засоби і матеріали для втілення художніх ідей і виявлення власної творчості;

- пояснювати взаємозв’язок мистецтва і хімії.

Ставлення:

- цінувати вітчизняну і світову культурну спадщину, до якої належать наука і мистецтво.

Навчальні ресурси:

- твори образотворчого мистецтва, музичні й літературні твори як ілюстрації до вивчення хімічних явищ;

- контекстні завдання;

- синхроністична таблиця.

Екологічна грамотність і здорове життя

Уміння:

- усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки у природі і її цілісність;

- використовувати хімічні знання для пояснення користі і шкоди здобутків хімії і хімічної технології для людини і довкілля;

- влаштовувати власне життєве середовище без шкоди для себе, інших людей і довкілля;

- дотримуватися здорового способу життя;

- безпечно поводитись із хімічними сполуками і матеріалами в побуті;

- брати участь у реалізації проектів, спрямованих на поліпшення стану довкілля завдяки досягненням хімічної науки;

- дотримуватися правил екологічно виваженої поведінки в довкіллі.

Ставлення:

- підтримувати й утілювати на практиці концепцію сталого розвитку суспільства;

- розуміти важливість гармонійної взаємодії людини і природи;

- відповідально й ощадно ставитися до використання природних ресурсів як джерела здоров’я і добробуту та безпеки людини і спільноти;

- оцінювати екологічні ризики і бути готовим до розв‘язування проблем довкілля, використовуючи знання з хімії.

Навчальні ресурси:

- навчальні проекти;

- якісні й кількісні задачі екологічного змісту.

7 клас

51 год, 1,5 год на тиждень

Очікувані результати

навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчального матеріалу

Практична частина

Вступ

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає  лабораторний посуд і основне обладнання кабінету хімії;

знає і розуміє  правила поведінки учнів у хімічному кабінеті та правила безпеки  під час роботи з лабораторним посудом і обладнанням кабінету хімії;

пояснює призначення лабораторного посуду та обладнання кабінету хімії.

Діяльнісний компонент

виконує найпростіші лабораторні операції з використанням обладнання кабінету хімії за вказівкою вчителя;

дотримується  правил поведінки учнів у хімічному кабінеті та правил безпеки  під час роботи з лабораторним посудом та обладнанням кабінету хімії.

Ціннісний компонент

висловлює судження про застосування хімічних знань та історію їхнього розвитку; доцільність марковання небезпечних речовин,  які  входять до складу харчових продуктів і побутових хімікатів; 

робить висновки щодо безпечного використання речовин, з урахуванням їхнього марковання;

усвідомлює право на власний вибір і прийняття рішення.

Хімія – природнича наука. Речовини та їх перетворення у навколишньому світі.

Короткі відомості з історії хімії. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті.

 Ознайомлення з  лабораторним посудом та обладнанням кабінету хімії, маркуванням небезпечних речовин. Правила безпеки під час роботи з лабораторним посудом та обладнанням кабінету хімії.

Демонстрації

1. Взаємодія харчової соди (натрій гідрогенкарбонату) з оцтом (водним розчином етанової кислоти).

2. Зміна забарвлення природних індикаторів у середовищі побутових хімікатів і харчових продуктів.

Лабораторні  досліди

1. Дослідження будови полум’я.

2. Ознайомлення з маркованням небезпечних речовин (на прикладі побутових хімікатів).

Практичні роботи

1. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами.  Виконання найпростіших лабораторних операцій.

Навчальні проекти

1. Хімічні речовини навколо нас.

2. Історичне значення вогню.

Наскрізні змістові лінії

Здоров’я і безпека. Громадянська відповідальність. Екологічна безпека і сталий розвиток.

Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з маркованням небезпечних речовин.

Тема 1. Початкові хімічні поняття

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає хімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою українською номенклатурою, записує їхні символи;  найпоширеніші хімічні елементи в природі;

наводить приклади простих і складних речовин, хімічних явищ у природі та побуті;

пояснює зміст хімічних формул, сутність закону збереження маси речовин, рівнянь хімічних реакцій.

Діяльнісний компонент

розрізняє фізичні тіла, речовини, матеріали, фізичні та хімічні явища, фізичні та хімічні властивості речовин, чисті речовини і суміші, прості й складні речовини, металічні та неметалічні елементи, використовуючи періодичну систему; метали й неметали, атоми, молекули;

спостерігає хімічні й фізичні явища;

описує якісний і кількісний склад речовин за хімічними формулами; явища, які супроводжують хімічні реакції;

використовує Періодичну систему як довідкову для визначення відносної атомної маси елементів;

складає формули бінарних сполук за валентністю елементів, план розділення сумішей;

визначає валентність елементів за формулами бінарних сполук;

обчислює відносну молекулярну масу речовини за її формулою; масову частку елемента в складній речовині та масу елемента в складній речовині за його масовою часткою, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання;

дотримується правил поведінки учнів у хімічному кабінеті та правил безпеки  під час роботи з лабораторним посудом і обладнанням кабінету хімії;

виконує найпростіші лабораторні операції з нагрівання речовин, розділення сумішей;

Ціннісний компонент

усвідомлює необхідність збереження власного здоров’я і довкілля при використанні хімічних речовин;

висловлює судження про багатоманітність речовин та значення закону збереження маси речовини;

виробляє власні ставлення до природи як найвищої цінності;

робить висновки на основі спостережень (за допомогою вчителя).

Фізичні тіла. Матеріали. Речовини. Молекули. Атоми.

Як вивчають речовини. Спостереження й експеримент у хімії. Фізичні властивості речовин. Чисті речовини і суміші (однорідні, неоднорідні). Способи розділення сумішей.

Хімічні елементи, їхні назви і символи. Поширеність хімічних елементів у природі. Ознайомлення з Періодичною системою хімічних елементів.

Маса атома. Атомна одиниця маси. Відносні атомні маси хімічних елементів.

Хімічні формули речовин. Прості та складні речовини. Багатоманітність речовин.

Метали й неметали. Металічні та неметалічні елементи.

Валентність хімічних елементів. Складання формул бінарних сполук за валентністю елементів. Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук. Відносна молекулярна маса, її обчислення за хімічною формулою.

Масова частка елемента в складній речовині.

Фізичні й хімічні явища. Хімічні реакції та явища, що їх супроводжують. Хімічні властивості речовин.

Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій. Схема хімічної реакції. Хімічні рівняння.

Розрахункові задачі

1. Обчислення відносної молекулярної маси речовини за її формулою.

2. Обчислення масової частки елемента в складній речовині.

3. Обчислення маси елемента в складній речовині за його масовою часткою.

Демонстрації

3. Періодична система хімічних елементів.

4. Зразки металів і неметалів.

5. Дослід, що ілюструє закон збереження маси речовин (реальний або віртуальний).

Лабораторні досліди

3. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин. Опис спостережень. Формулювання висновків.

4. Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин.

5-9. Дослідження хімічних реакцій, що супроводжуються виділенням газу, випаданням осаду, зміною забарвлення, появою запаху, тепловим ефектом.

Практичні роботи

2. Розділення сумішей.

3. Дослідження фізичних і хімічних явищ на прикладах побутових хімікатів і харчових продуктів.

Домашній експеримент

1. Взаємодія харчової соди із соком квашеної капусти, лимонною кислотою, кефіром.

Навчальні проекти

3. Хімічні явища у природі.

4. Хімічні явища у побуті.

5. Використання хімічних явищ у художній творчості й народних ремеслах.

6. Речовини і хімічні явища в літературних творах і народній творчості.

Наскрізні змістові лінії

Здоров’я і безпека

 Безпечне поводження з речовинами.

Підприємливість і фінансова грамотність

Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій.

     Розв’язування розрахункових задач за темою «Масова частка елемента в складній речовині».

Тема 2. Кисень

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає склад молекул кисню, оксидів, якісний та кількісний склад повітря;

наводить приклади оксидів, реакцій розкладу і сполучення;

пояснює суть реакцій розкладу і сполучення, процесів окиснення, колообігу Оксигену.

Діяльнісний компонент

розрізняє процеси горіння, повільного окиснення, дихання, реакції розкладу і сполучення;

описує поширеність Оксигену в природі;  його фізичні властивості;

характеризує хімічні властивості кисню;

аналізує умови процесів горіння та повільного окиснення;

складає рівняння реакцій: добування кисню з гідроген пероксиду; кисню з воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген сульфідом;

використовує лабораторний посуд для добування (з гідроген пероксиду) і збирання кисню;

визначає наявність кисню дослідним шляхом;

дотримується запобіжних заходів під час використання процесів горіння; інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті.

Ціннісний компонент

обґрунтовує застосування кисню;

оцінює значення кисню в життєдіяльності організмів; озону в атмосфері; вплив діяльності людини на стан повітря;

усвідомлює наслідки небезпечного поводження з вогнем,  відповідальність за збереження повітря від шкідливих викидів.

Повітря, його склад.

Оксиген. Поширеність Оксигену в природі. Кисень, склад його молекули, поширеність у природі. Фізичні властивості кисню.

Добування кисню в лабораторії (на прикладі гідроген пероксиду і води) та промисловості. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор. Способи збирання кисню. Доведення наявності кисню.

Хімічні властивості кисню: взаємодія з простими речовинами (вуглець, водень, сірка, магній, залізо, мідь). Реакція сполучення.

Поняття про оксиди, окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання).

Умови виникнення та припинення горіння.

Взаємодія кисню зі складними речовинами (повне окиснення метану, гідроген сульфіду).

      Колообіг Оксигену в природі. Озон. Проблема чистого повітря. Застосування та біологічна роль кисню.

Демонстрації

6. Добування кисню з гідроген пероксиду.

7. Збирання кисню витісненням повітря та витісненням води.

8. Доведення наявності кисню.

9. Спалювання простих і складних речовин.

Практичні роботи

4. Добування кисню з гідроген пероксиду з використанням різних біологічних каталізаторів, доведення його наявності.

Навчальні проекти

7. Проблема забруднення повітря та способи розв’язування її.

8. Поліпшення стану повітря у класній кімнаті під час занять.

Наскрізні змістові лінії

Громадянська відповідальність

    Умови виникнення та припинення горіння.

Здоров’я і безпека

Безпечне поводження з речовинами.

Колообіг Оксигену в природі. Озон. Проблема чистого повітря.

Екологічна безпека і сталий розвиток

Склад повітря. Проблема чистого повітря.

Застосування та біологічна роль кисню.

Поняття про окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання).

Підприємливість і фінансова грамотність

Проблема чистого повітря.

Поняття про каталізатор.

Тема 3. Вода

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає склад молекули води;

наводить приклади водних розчинів; формули кислот і основ.

Діяльнісний компонент

описує поширеність води у природі, фізичні властивості води;

розрізняє розчинник і розчинену речовину;

складає рівняння реакцій води з кальцій оксидом, натрій оксидом, фосфор(V) оксидом, карбон(ІV) оксидом;

обчислює масову частку і масу розчиненої речовини, масу і об’єм  води в розчині, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання;

виготовляє розчини з певною масовою часткою розчиненої речовини;

розпізнає дослідним шляхом кислоти і луги;

використовує здобуті знання та навички в побуті для раціонального використання води та збереження довкілля;

володіє елементарними навичками очищення води в домашніх умовах;

Ціннісний компонент

обґрунтовує значення розчинів у природі та житті людини;

оцінює роль води в життєдіяльності організмів;

висловлює судження про вплив діяльності людини на чистоту водойм та охорону  їх від забруднень;

відповідально ставиться до збереження водних ресурсів.

Вода, склад   молекули, поширеність у природі, фізичні властивості. Вода – розчинник.

Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина.

Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини. Виготовлення розчину. Взаємодія води з оксидами. Поняття про кислоти й основи. Поняття про індикатори.

Значення води і водних розчинів у природі та житті людини. Кислотні дощі. Проблема чистої води. Охорона водойм від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах.

Розрахункові задачі

4. Обчислення масової частки, маси розчиненої речовини, маси і об’єму  води в розчині.

Демонстрації

10. Виготовлення розчинів із певною масовою часткою розчиненої речовини.

11. Взаємодія кальцій оксиду з водою. Випробування водного розчину добутої речовини індикатором.

12. Взаємодія карбон(ІУ) оксиду з водою. Випробування водного розчину добутої речовини індикатором.

Лабораторні  досліди

10. Випробування водних розчинів кислот і лугів індикаторами.

Практичні роботи

5. Виготовлення водних розчинів із заданими масовими частками розчинених речовин.

Домашній експеримент

2. Очищення забрудненої води за допомогою власноруч виготовленого фільтру.

Навчальні проекти

9. Дослідження якості води з різних джерел.

10. Дослідження фізичних і хімічних властивостей води.

11. Способи очищення води в побуті.

12. Збереження чистоти водойм: розв’язування проблеми у вашій місцевості.

13. Еколого-економічний проект «Зберігаючи воду – заощаджую родинний бюджет».

Наскрізні змістові лінії

Громадянська відповідальність

Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах.

Здоров’я і безпека

Хімічні властивості води.

Кислотні дощі.

Екологічна безпека і сталий розвиток

Проблема чистої води. Охорона водойм від забруднення.

Значення води і водних розчинів у природі та житті людини. Кислотні дощі.

Підприємливість і фінансова грамотність

Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах.

Охорона водойм від забруднення.

     Розв’язування розрахункових задач за темою «Масова частка розчиненої речовини».

8 клас

68 год, 2 год на тиждень

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчального матеріалу

Практична частина

Повторення найважливіших питань курсу хімії 7 класу

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає хімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою українською номенклатурою, записує їхні символи;

наводить приклади формул і назв простих (метали і неметали) і складних (оксидів, основ, кислот) речовин; рівнянь реакцій: добування кисню з гідроген пероксиду і води;  кисню з воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген сульфідом, води з кальцій оксидом, натрій оксидом, фосфор(V) оксидом, карбон(ІV) оксидом; реакцій розкладу і сполучення.

Діяльнісний компонент

обчислює відносну молекулярну масу речовини за її формулою, масову частку елемента в складній речовині.

Ціннісний компонент

критично ставиться до власних знань і умінь із хімії.

Найважливіші хімічні поняття.

Прості й складні речовини (кисень, вода). Реакції розкладу, сполучення.

Відносна молекулярна маса, її обчислення за хімічною формулою.

Масова частка елемента в складній речовині.

Тема 1. Будова атома. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

формулює періодичний закон;

записує: електронні та графічні електронні формули атомів 20 хімічних елементів;

пояснює періодичність зміни властивостей хімічних елементів (№ 1–20); залежність характеру елементів та властивостей їхніх сполук від електронної будови атомів;

наводить приклади лужних, інертних елементів, галогенів.

Діяльнісний компонент

розрізняє атомне ядро, електрони, протони, нейтрони; періоди (великі й малі), головні (А) та побічні (Б) підгрупи періодичної системи; металічні та неметалічні елементи;

характеризує склад атомних ядер (кількість протонів і нейтронів), розподіл електронів (за енергетичними рівнями та підрівнями) в атомах перших 20 хімічних елементів; хімічний елемент (№ 1–20) за його положенням у періодичній системі, зміни радіусів атомів у періодах і підгрупах, металічних і неметалічних властивостей елементів; структуру періодичної системи (періоди: великі й малі, групи й підгрупи (А і Б);

аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хімічного елемента;

використовує інформацію, закладену в періодичній системі, для класифікації елементів (металічний або неметалічний), та визначення їхньої валентності, класифікації простих речовин (метал або неметал).

Ціннісний компонент

усвідомлює значення прийому класифікації в науці;

обґрунтовує фізичну сутність періодичного закону;

оцінює значення періодичного закону як одного із фундаментальних законів природи.

Короткі історичні відомості про спроби класифікації хімічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени.

Будова атома. Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число. Будова електронних оболонок атомів хімічних елементів № 1-20. Стан електронів у атомі. Електронні орбіталі. Енергетичні рівні та підрівні; їх заповнення електронами в атомах хімічних елементів № 1-20. Електронні та графічні електронні формули атомів хімічних елементів № 1-20. Поняття про радіус атома.

Періодичний закон Д. І. Менделєєва (сучасне формулювання). Періодична система хімічних елементів, її структура.

Характеристика хімічних елементів № 1-20 за їхнім місцем у періодичній системі та будовою атома.

Значення періодичного закону

Демонстрації

1.  Періодична система хімічних елементів (довга і коротка форми).

2.  Моделі атомів (віртуальні 3D).

3. Форми електронних орбіталей (віртуальні 3D).

Навчальні проекти

1. Із історії відкриття періодичної системи хімічних елементів.

2. Форми Періодичної системи хімічних елементів.

3. Хімічні елементи в літературних творах.

4. Цікаві історичні факти з відкриття і походження назв хімічних елементів.

Наскрізні змістові лінії

Підприємливість і фінансова грамотність

Значення періодичного закону

Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає види хімічного зв’язку, типи кристалічних ґраток;

наводить приклади сполук із ковалентним (полярним і неполярним) та йонним хімічними зв’язками, атомними, молекулярними та йонними кристалічними ґратками;

пояснює утворення йонного, ковалентного (полярного і неполярного) зв'язків.

Діяльнісний компонент

складає електронні формули молекул;

характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків, кристалічної будови речовин з різними видами хімічного зв'язку;

визначає вид хімічного зв’язку в типових випадках, полярність ковалентного зв'язку;

прогнозує фізичні властивості та практичне використання речовин залежно від виду хімічного зв'язку і типу кристалічних ґраток;

використовує поняття електронегативності для характеристики хімічних зв'язків.

Ціннісний компонент

обґрунтовує природу хімічних зв'язків; фізичні властивості речовин залежно від типів кристалічних ґраток;

робить висновки про тип кристалічних ґраток речовин на основі виду хімічного зв’язку в них.

Природа хімічного зв’язку. Електронегативність атомів хімічних елементів. Ковалентний зв'язок, його утворення. Полярний і неполярний ковалентний зв’язок. Електронні формули молекул. Йони. Йонний зв’язок, його утворення.

Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фізичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток.

Демонстрації

4.  Моделі кристалічних ґраток різних типів.

5.  Зразки речовин атомної, молекулярної та йонної будови.

Лабораторні  досліди

1. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин атомної, молекулярної та йонної будови.

Практичні роботи

1. Дослідження фізичних властивостей речовин з різними типами кристалічних ґраток (наприклад: цукру, кухонної солі, графіту).

Навчальні проекти

5. Використання кристалів у техніці.

6. Кристали: краса і користь.

Наскрізні змістові лінії

Підприємливість і фінансова грамотність. Здоров’я і безпека. Екологічна безпека і сталий розвиток

Атомні, молекулярні та йонні кристали.

Тема 3. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, сталу Авогадро;

пояснює сутність фізичної величини кількість речовини.

Діяльнісний компонент

установлює взаємозв'язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, молярним об’ємом, кількістю речовини);

обчислює число частинок (атомів, молекул, йонів) у певній кількості речовини, масі, об’ємі; молярну масу, масу і кількість речовини; об’єм даної маси або кількості речовини газу за нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання;

Ціннісний компонент

робить висновки щодо значущості математичних знань для розв’язування хімічних задач.

Кількість речовини. Моль – одиниця кількості речовини. Стала Авогадро.

Молярна маса.

Закон Авогадро. Молярний об’єм газів.

Відносна густина газів.

Розрахункові задачі

5. Обчислення молярної маси речовини.

6. Обчислення числа частинок (атомів, молекул, йонів) у певній кількості речовини, масі, об’ємі.

7. Обчислення за хімічною формулою маси даної кількості речовини і кількості речовини за відомою масою.

8. Обчислення об’єму певної маси або кількості речовини відомого газу за нормальних умов.

9. Обчислення з використанням відносної густини газів.

Демонстрації

6. Зразки речовин кількістю речовини 1 моль (або однакової кількості речовини).

Наскрізні змістові лінії

Здоров’я і безпека. Екологічна безпека і сталий розвиток. Підприємливість і фінансова грамотність

Розв’язування розрахункових задач за даною темою.

Тема 4. Основні класи неорганічних сполук

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає оксиди, основи, кислоти, амфотерні гідроксиди, середні солі за сучасною науковою українською номенклатурою;

наводить приклади оснόвних, кислотних і амфотерних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, середніх солей.

Діяльнісний компонент

розрізняє несолетворні й солетворні (кислотні, основні, амфотерні) оксиди, розчинні й нерозчинні основи, кислоти за складом (оксигеновмісні, безоксигенові) та основністю (одно-, дво-, триосновні), середні солі; реакції заміщення, обміну, нейтралізації;

описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук у природі;

складає хімічні формули оксидів, основ, амфотерних гідроксидів (Алюмінію, Цинку), кислот, середніх солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оснόвних, кислотних та амфотерних оксидів; кислот, лугів, нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів,  середніх солей;

порівнює за хімічними властивостями основні, кислотні та амфотерні оксиди, луги і нерозчинні основи;

класифікує неорганічні сполуки за класами;

характеризує поняття амфотерності, фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей, амфотерних гідроксидів;

установлює генетичні зв’язки між простими і складними речовинами, основними класами неорганічних сполук;

обчислює за рівняннями хімічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н. у.) за відомою масою, кількістю речовини, об’єму одного з реагентів чи продуктів реакції, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання;

використовує сучасну українську номенклатуру основних класів неорганічних сполук; таблицю розчинності кислот, основ та солей для складання рівнянь хімічних реакцій; індикатори для виявлення

кислот і лугів;

планує експеримент, проводить його, описує спостереження, робить висновки;

прогнозує перебіг хімічних реакцій солей і кислот з металами, використовуючи ряд активності металів;

дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами

розв’язує експериментальні задачі, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання.

Ціннісний компонент

обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням неорганічних речовин;

оцінює значення найважливіших представників основних класів неорганічних сполук;

висловлює судження про значення хімічного експерименту як способу набуття нових знань; вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини; вплив діяльності людини на стан довкілля й охорону від забруднень.

Класифікація неорганічних сполук, їхні склад і номенклатура.

Фізичні властивості оксидів. Хімічні властивості оснόвних, кислотних та амфотерних оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами.

Фізичні властивості кислот. Хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами, основами, солями. Реакція нейтралізації. Ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами.

Фізичні властивості основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Хімічні властивості нерозчинних основ: взаємодія з кислотами і розкладання внаслідок нагрівання. Заходи безпеки під час роботи з лугами.

Хімічні властивості амфотерних гідроксидів: взаємодія з кислотами, лугами (в розчині, при сплавлянні).

Фізичні властивості середніх солей. Хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями.

Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук.

    Поширеність у природі та використання оксидів, кислот, основ і середніх солей. Вплив на довкілля і здоров’я людини.

Розрахункові задачі

10. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об'єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій.

Демонстрації

7. Зразки оксидів.

8. Взаємодія кислотних і основних оксидів з водою.

9. Зразки кислот.

10. Хімічні властивості кислот.

11.  Зразки основ.

12. Хімічні властивості лугів.

13. Добування і хімічні властивості нерозчинних основ.

14. Доведення амфотерності цинк гідроксиду.  

15. Таблиця розчинності кислот, основ, амфотерних гідроксидів і солей.

16. Зразки солей.

17. Хімічні властивості солей.

18. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження добутого розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу в   розчин, що утворився.

Лабораторні досліди

2.  Взаємодія лугів з кислотами в розчині.

3.  Взаємодія хлоридної кислоти з металами.

4.  Взаємодія металів із солями у водному розчині.

5.  Взаємодія солей з лугами у водному розчині.

6.     Реакція обміну між солями в розчині

7.     Розв’язування експериментальної задачі на прикладі реакції обміну.

Практичні роботи

2. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук.

3. Розв’язування експериментальних задач.

Домашній експеримент

1. Дія на сік буряка чи червоноголової капусти лимонного соку, оцту, розчину харчової соди, мильного розчину.

Навчальні проекти

7. Неорганічні речовини – представники основних класів у будівництві й побуті.

8. Хімічний склад і використання мінералів.

9. Вплив хімічних сполук на довкілля і здоров’я людини.

Наскрізні змістові лінії

Громадянська відповідальність

Використання оксидів, кислот, основ і середніх солей. Вплив на довкілля.

Здоров’я і безпека

Розв’язування розрахункових задач за рівняннями реакцій.

Заходи безпеки під час роботи з кислотами і лугами.

Екологічна безпека і сталий розвиток

Розв’язування розрахункових задач за рівняннями реакцій.

Безпечне поводження з речовинами.

Поширеність у природі та використання оксидів, кислот, основ і середніх солей. Вплив на довкілля.

Підприємливість і фінансова грамотність

Розв’язування розрахункових задач за рівняннями реакцій.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчального матеріалу

Практична частина

Повторення найважливіших питань

курсу хімії 8 класу

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

наводить приклади назв і формул речовин, що належать до основних класів неорганічних сполук.

Діяльнісний компонент

класифікує неорганічні сполуки;

порівнює склад і властивості неорганічних сполук різних класів; властивості речовин атомної, молекулярної та йонної будови;

характеризує йонний і ковалентний хімічні зв'язки; хімічні властивості основних класів неорганічних сполук.

Ціннісний компонент

обґрунтовує залежність властивостей речовин від їхніх складу і будови.

Склад і властивості основних класів неорганічних сполук.

Хімічний зв'язок і будова речовини.

Тема 1. Розчини

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

наводить приклади колоїдних та істинних розчинів, розчинників, суспензій, емульсій, аерозолів, електролітів і неелектролітів, сильних і слабких електролітів, кристалогідратів;

пояснює вплив різних чинників на розчинність речовин; утворення водневого зв’язку; суть процесу електролітичної дисоціації.

Діяльнісний компонент

розрізняє компоненти розчину, насичені й ненасичені розчини, катіони й аніони, електроліти й неелектроліти, сильні й слабкі електроліти; рН лужного, кислого та нейтрального середовища;

описує розчинення речовин у воді як фізико-хімічне явище; якісну реакцію на хлорид-іони; виявлення в розчині гідроксид-іонів та йонів Гідрогену;

складає рівняння електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, рівняння реакцій обміну в повній та скороченій йонній формах; рівняння якісних реакцій на хлорид-іони в молекулярній та йонній формах;

розв’язує експериментальні задачі, обираючи й обґрунтовуючи спосіб розв’язання .

обчислює масу, об’єм, кількість речовини за рівняннями реакцій з використанням розчинів із певною масовою часткою розчиненої речовини, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання;

характеризує електроліти за ступенем дисоціації;

визначає  характер середовища за значенням рН;

проводить реакції між розчинами електролітів з урахуванням умов їх перебігу; якісні реакції на карбонат-, сульфат- хлорид-іони;

виявляє у розчині гідроксид-іони і йони Гідрогену;

використовує значення рН для характеристики кислотного чи лужного середовища.

Ціннісний компонент

обґрунтовує перебіг реакцій між електролітами у водних розчинах;

оцінює важливість рН розчинів для визначення якості харчової, косметичної продукції тощо;

висловлює судження про значення розчинів у природі та житті людини; про застосування знань щодо  виявлення деяких йонів; про роль експерименту в науці.

Поняття про дисперсні системи. Колоїдні та істинні розчини. Суспензії, емульсії, аерозолі.

Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок. Розчинність речовин, її залежність від різних чинників. Насичені й ненасичені, концентровані й розведені розчини. Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин. Розчинення як фізико-хімічний процес. Поняття про кристалогідрати.

Електролітична дисоціація. Електроліти й неелектроліти. Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних розчинах. Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні й слабкі електроліти.

Поняття про рН розчину (без математичних розрахунків). Значення рН для характеристики кислотного чи лужного середовища. Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу. Йонно-молекулярні рівняння хімічних реакцій.

Виявлення в розчині гідроксид-іонів та йонів Гідрогену. Якісні реакції на деякі йони. Застосування якісних реакцій.

Розрахункові задачі

1. Розв’язування задач за рівняннями реакцій з використанням розчинів із певною масовою часткою розчиненої речовини.

Демонстрації

1.  Теплові явища під час розчинення (розчинення амоній нітрату і безводного кальцій хлориду у воді).

2.Дослідження речовин та їхніх водних розчинів на електричну провідність (кристалічний натрій хлорид, дистильована вода, розчин натрій хлориду, кристалічний цукор, розчин цукру, хлоридна кислота).

3.                   Реакції обміну між електролітами у водних розчинах

Лабораторні досліди

1. Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчинах.

2. Установлення приблизного значення рН води, лужних і кислих розчинів (натрій гідроксиду, хлоридної кислоти) за допомогою універсального індикатора.

3. Дослідження рН харчової і косметичної продукції.

4. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах, що супроводжуються випаданням осаду.

5. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах, що супроводжуються  виділенням газу.

6. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах, що супроводжуються утворенням води.

7. Виявлення хлорид-іонів у розчині.

8. Виявлення сульфат-іонів у розчині.

9. Виявлення карбонат-іонів у розчині.

Практичні роботи

1. Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах.

2. Розв’язування експериментальних задач.

Домашній експеримент

1. Виготовлення колоїдних розчинів (желе, кисіль тощо).

Навчальні проекти

1. Електроліти в сучасних акумуляторах.

2. Вирощування кристалів солей.

3. Виготовлення розчинів для надання домедичної допомоги.

4. Дослідження рН ґрунтів своєї місцевості.

5. Дослідження впливу кислотності й лужності ґрунтів на розвиток рослин.

6. Дослідження рН атмосферних опадів та їхнього впливу на різні матеріали в довкіллі.

7. Дослідження природних об’єктів в якості кислотно-основних індикаторів.

8. Дослідження рН середовища мінеральних вод України.

Наскрізні змістові лінії

Громадянська відповідальність

Поняття про суспензії, емульсії, аерозолі.

Розв’язування розрахункових задач за цією темою.

Здоров’я і безпека

Розв’язування розрахункових задач за цією темою.

Поняття про суспензії, емульсії, аерозолі. Колоїдні та істинні розчини.

Безпечне поводження з речовинами.

Електроліти й неелектроліти.

Поняття про рН розчину.

Екологічна безпека і сталий розвиток

Розв’язування розрахункових задач за цією темою.

Поняття про рН розчину.

Застосування якісних реакцій.

Підприємливість і фінансова грамотність

Розв’язування розрахункових задач за цією темою.

Розчинність речовин.

Електроліти й неелектроліти.

Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин.

Поняття про рН розчину.

     Застосування якісних реакцій.

Тема 2. Хімічні реакції

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

знає і розуміє суть понять: хімічна реакція, ступінь окиснення, окисник, відновник, процеси окиснення і відновлення, тепловий ефект реакції, швидкість хімічної реакції;

наводить приклади основних типів хімічних реакцій; відновників і окисників.

Діяльнісний компонент

визначає ступені окиснення елементів у сполуках за їхніми формулами;

розрізняє реакції сполучення, заміщення, обміну, розкладу; окисно-відновні та реакції без зміни ступеня окиснення; екзо- та ендотермічні, оборотні й необоротні реакції; окисники і відновники; валентність і ступінь окиснення елемента;

складає хімічні формули бінарних сполук за ступенями окиснення елементів; рівняння найпростіших окисно-відновних реакцій на основі електронного балансу, термохімічні рівняння; рівняння оборотних і необоротних реакцій;

класифікує реакції за різними ознаками;

характеризує процеси окиснення, відновлення, сполучення, розкладу, заміщення, обміну; вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій; роль окисно-відновних процесів у довкіллі;

дотримується правил використання побутових хімікатів.

Ціннісний компонент

обґрунтовує процеси окиснення й відновлення з погляду електронної будови атомів;

висловлює судження про значення хімічних реакцій та знань про них у природі, промисловості, побуті;

Класифікація хімічних реакцій за кількістю і складом реагентів та продуктів реакцій: реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.

Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення елемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення елементів.

Окисно-відновні реакції. Процеси окиснення, відновлення, окисники, відновники.

Складання рівнянь окисно-відновних реакцій.

Значення окисно-відновних процесів у житті людини, природі й техніці.

Екзотермічні й ендотермічні реакції. Термохімічне рівняння.

Оборотні й необоротні реакції.

Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних чинників

Демонстрації

4.  Реакції розкладу, сполучення, заміщення, обміну, екзо- та ендотермічні реакції.

5.  Залежність швидкості реакцій металів (цинк, магній, залізо) з хлоридною кислотою від активності металу.

Лабораторні досліди

10. Вплив концентрації і температури на швидкість реакції цинку з хлоридною кислотою.

Практичні роботи

3. Вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій.

Навчальні проекти

9. Ендотермічні реакції на службі людині.

10. Екзотермічні реакції в життєдіяльності живих організмів.

Наскрізні змістові лінії

Громадянська відповідальність

Значення окисно-відновних процесів у житті людини, природі й техніці.

Здоров’я і безпека. Екологічна безпека і сталий розвиток. Підприємливість і фінансова грамотність

Значення окисно-відновних процесів у житті людини, природі й техніці.

Екзотермічні та ендотермічні реакції.

Оборотні й необоротні реакції.

      Швидкість хімічної реакції.

Тема 3. Початкові поняття про органічні сполуки

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

знає і розуміє суть понять гомолог, гомологія; поділ органічних речовин за якісним складом на вуглеводні, оксигеновмісні та нітрогеновмісні сполуки;

називає елементи-органогени, найважливіші органічні сполуки (метан і перші десять його гомологів, етен, етин, метанол. етанол, гліцерол, етанова кислота, глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза, стеаринова, пальмітинова, олеїнова, аміноетанова кислоти), основні продукти перегонки нафти;

наводить приклади гомологів метану; природних і синтетичних речовин, спиртів, карбонових кислот, жирів, вуглеводів;

пояснює реакції горіння органічних речовин, заміщення для метану, приєднання для етену й етину; деякі хімічні властивості етанової кислоти; суть процесу перегонки нафти.

Діяльнісний компонент

складає молекулярні й структурні формули метану та перших десяти його гомологів, етену, етину, метанолу, етанолу, гліцеролу, етанової та аміноетанової кислот; молекулярні формули глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози; рівняння реакцій горіння (метану, етену й етину, метанолу, етанолу), заміщення для метану (хлорування), приєднання для етену й етину (галогенування, гідрування), етанової кислоти (електролітична дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями); загальну схему полімеризації етену;

розрізняє за складом метан, етен, етин, метанол, етанол, гліцерол, етанову кислоту, вищі карбонові кислоти, глюкозу, сахарозу, крохмаль, целюлозу, мило, природні й гідрогенізовані, тваринні й рослинні, тверді й рідкі жири,

 білки, поліетилен, природні і штучні жири;

порівнює: органічні й неорганічні речовини, крохмаль і целюлозу, склад гомологів метану, насичені й ненасичені вуглеводні;

характеризує склад, фізичні властивості метану і його гомологів, етену, етину, етанолу, гліцеролу, етанової кислоти, жирів, глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози, білків, поліетилену;

визначає дослідним шляхом гліцерол, етанову кислоту, глюкозу, крохмаль;

розв’язує розрахункові задачі на обчислення об’ємних відношень газів за хімічними рівняннями та інших раніше вивчених типів на прикладі органічних сполук;

дотримується правил безпечного поводження з горючими речовинами, побутовими хімікатами.

Ціннісний компонент

усвідомлює значення вуглеводневої сировини в енергетиці; природних і синтетичних органічних сполук; моральну та соціальну відповідальність за насідки вживання алкогольних напоїв; необхідність збереження довкілля для майбутніх поколінь;

обґрунтовує роль органічних сполук у живій природі;

оцінює згубну дію алкоголю на здоров’я; вплив продуктів синтетичної хімії на навколишнє середовище в разі неправильного використання їх;

висловлює судження щодо значення органічних речовин у суспільному господарстві, побуті, харчуванні, охороні здоров’я тощо; захисту довкілля від стійких органічних забруднювачів.

Особливості органічних сполук (порівняно з неорганічними). Елементи-органогени.

   Вуглеводні

    Метан як представник насичених вуглеводнів. Гомологія. Гомологи метану (перші десять), їхні молекулярні і структурні формули та назви.

Фізичні властивості. Реакція заміщення для метану.

Етен (етилен) і етин (ацетилен) як представники ненасичених вуглеводнів.

     Молекулярні і структурні формули. Фізичні властивості. Реакція приєднання для етену й етину (галогенування, гідрування).

     Горіння вуглеводнів.

Поняття про полімери на прикладі поліетилену. Застосування поліетилену.

     Поширення вуглеводнів у природі. Природний газ, нафта, кам’яне вугілля – природні джерела вуглеводнів. Перегонка нафти. Вуглеводнева сировина й охорона довкілля. Застосування вуглеводнів.

Оксигеновмісні органічні речовини.

Поняття про спирти, карбонові кислоти, жири, вуглеводи.

     Метанол, етанол, гліцерол: молекулярні і структурні формули, фізичні властивості. Горіння етанолу. Якісна реакція на гліцерол.

Отруйність метанолу й етанолу. Згубна дія алкоголю на організм людини.

Етанова (оцтова) кислота, її молекулярна і структурна формули, фізичні властивості. Хімічні властивості етанової кислоти: електролітична дисоціація, дія на індикатори, взаємодія з металами, лугами, солями. Застосування етанової кислоти. Вищі карбонові кислоти: стеаринова, пальмітинова, олеїнова. Мило, його склад, мийна дія.

Жири. Склад жирів, фізичні властивості. Природні й гідрогенізовані жири. Біологічна роль жирів.

Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза. Молекулярні формули, фізичні властивості, поширення і утворення в природі. Крохмаль і целюлоза – природні полімери. Якісні реакції на глюкозу і крохмаль. Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль.

Нітрогеновмісні органічні речовини.

Поняття про амінокислоти. Білки як біологічні полімери. Денатурація білків. Біологічна роль амінокислот і білків. Значення природних і синтетичних органічних сполук.

    Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів.

Розрахункові задачі

2. Обчислення об'ємних відношень газів за хімічними рівняннями.

Демонстрації

6.  Моделі молекул вуглеводнів (у тому числі 3D-проектування).

7.     Горіння парафіну, визначення його якісного складу за продуктами згоряння.

8. Ознайомлення зі зразками виробів із поліетилену Виявлення властивостей поліетилену: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів.

9. Дія етанової кислоти на індикатори.

10. Взаємодія етанової кислоти з металами, лугами.

Лабораторні досліди

11. Взаємодія гліцеролу з купрум(ІІ) гідроксидом.

12. Взаємодія глюкози з купрум(ІІ) гідроксидом.

13. Відношення крохмалю до води (розчинність, утворення клейстеру).

14. Взаємодія крохмалю з йодом.

Практичні роботи

4.  Властивості етанової кислоти.

5.                   Виявлення органічних сполук у харчових продуктах.

Домашній експеримент

2. Порівняння мийної дії мила та прального порошку вітчизняного виробника.

3. Виявлення крохмалю в харчових продуктах.

Навчальні проекти

11. Використання полімерів: еколого-економічний аспект.

12. Альтернативні джерела енергії.

13. Екотрофологія – наука про екологічно безпечне харчування.

14. Виготовлення мила з мильної основи.

15. Дослідження хімічного складу їжі.

16. Хімічний склад жувальних гумок.

17. Хімічний склад засобів догляду за ротовою порожниною.

18. Друге життя паперу.

19. Джерела органічного забруднення території громади (мікрорайону).

Наскрізні змістові лінії

Громадянська відповідальність

Застосування органічних речовин.

Отруйність метанолу й етанолу.

Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів.

Здоров’я і безпека

Безпечне поводження з речовинами.

Згубна дія алкоголю на організм людини.

Природні й гідрогенізовані жири.

Мило, його мийна дія.

Біологічна роль жирів, вуглеводів, амінокислот і білків.

Екологічна безпека і сталий розвиток

Природні й синтетичні органічні речовини.

Вуглеводнева сировина й охорона довкілля.

Захист довкілля від стійких органічних забруднювачів.

Підприємливість і фінансова грамотність

Поняття про полімери.

Переробка нафти.

Мило, його склад.

Застосування органічних речовин.

Тема 4. Роль хімії в житті суспільства

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає: імена видатних вітчизняних учених-хіміків; найважливіші хімічні виробництва в Україні;

наводить приклади: взаємозв’язків між речовинами; застосування хімічних сполук у різних галузях та у повсякденному житті.

Діяльнісний компонент

характеризує: значення хімії у житті суспільства, збереженні довкілля, для здоров’я людей.

Ціннісний компонент

усвідомлює значення громадянської позиції вченого, причинно-наслідкові зв’язки у природі і її цілісність;

поважає авторське право;

обґрунтовує: роль хімії у пізнанні хімічних процесів;

критично ставиться: до хімічної інформації з різних джерел;

оцінює: внесок хімічної науки в  розвиток вітчизняного виробництва; значення хімічних знань як складника загальної культури людини.

Багатоманітність речовин та хімічних реакцій. Взаємозв’язки між речовинами та їхні взаємоперетворення.

Місце хімії серед наук про природу, її значення для розуміння наукової картини світу.

 Роль хімічної науки для забезпечення сталого розвитку людства.

      Хімічна наука і виробництво в Україні. Видатні вітчизняні вчені – творці хімічної науки.

Навчальні проекти

20. Видатні вітчизняні хіміки як учені й особистості.

21. Екологічна ситуація в моїй місцевості: відчуваю, думаю, дію.

22. Анкетування учнів навчального закладу щодо їхньої участі у розв’язуванні екологічних проблем місцевості.

23. Дослідження достовірності реклами з погляду хімії.

Наскрізні змістові лінії

Громадянська відповідальність

Видатні вітчизняні вчені – творці хімічної науки.

Значення хімії для розуміння наукової картини світу.

Здоров’я і безпека

Багатоманітність речовин та хімічних реакцій. Взаємозв’язки між речовинами та їхні взаємоперетворення.

Екологічна безпека і сталий розвиток

Хімія та екологія.

Підприємливість і фінансова грамотність

Хімічна наука і виробництво в Україні.